Російська соціал-демократична робітнича партія була зразково марксистською. У 1903 році партія зазнала розколу на дві фракції — на радикальних більшовиків, на чолі з Володимиром Леніним, та більш поміркованих меншовиків. Більшовики виступали за безкомпромісну революцію, повалення класу експлуататорів та диктатуру пролетаріату. Меншовики вважали, що можна обійтися й без диктатури і враховували інтереси інших, окрім пролетаріату класів.
Наступною значимою політичною силою були кадети. Конституційно-демократична партія представляла інтереси, насамперед, ліберальної буржуазії і вважала, що Росії буде достатньо конституційної монархії з парламентом та основних прав і свобод. Водночас, кадети, на відміну від інших всеросійських сил, допускали існування культурних автономій для різних національностей імперії.
Чорносотенці були групою різних консервативних політичних партій та організацій монархістів і ультранаціоналістів, які виступали «за царя, єдину неподільну Росію і православну віру».