Пізніше усну домовленість закріпили "Березневими статтями". За їхніми умовами:
- Гетьманщина отримала протекцію московського царя;
- усі права та вольності зберегли;
- 60 тис. реєстру;
- Москва платила генеральній та полковій старшині;
- гетьмана обирало військо;
- Гетьманщині дозволяли зовнішні відносини з будь-ким, окрім Польщі і Туреччини;
- на кордонах з Польщею виставляли московські залоги;
- Москва зобов'язалася піти війною на Річ Посполиту.
Гетьман та московський уряд по-різному трактували зміст угоди. Для козаків це була, насамперед, військово-політична угода про визнання протекторату Москви, що передбачало військову допомогу у боротьбі з Річчю Посполитою. Московський цар розглядав угоду скоріше як визнання своєї влади на цих територіях, що крім того ж прекрасно вписувалося в давню ідею "збирання руських земель".