Лекція 7: Українські землі в складі Речі Посполитої (перша половина XVII ст.)

ІСТОРІЯ УКРАЇНИ В ІСТОРІЯХ: ЛЕКЦІЯ 7

Українські землі в складі Речі Посполитої (перша половина XVII ст.)

Історія про козацькі походи, повстання, церковне життя та культуру українських земель.

Козаки

У 1615 році козаки на своїх продовгуватих човнах «чайках» несподівано увійшли в гавані Стамбула. Прямо перед носом султанського двору пограбували передмістя османської столиці і так само несподівано зникли в нікуди. Раніше вони взяли османську фортецю Варна у 1606 році. А в 1614 — пограбували Трабзон на півночі Туреччини. На завершення, у 1616 році, козаки взяли найбільший центр работоргівлі та символ османської присутності в регіоні — місто Кафу. Принагідно, благородні пірати звільнили бранців, які в кращому випадку мусили б охороняти султанський гарем, а в гіршому — гребти на галерах.

Загалом 1606-1616 рр. відзначилися грабіжницькими походами козаків на Османську імперію, які прослолюд сприймав як героїчні.

Їнніми наслідками стало погіршення стосунків Османської імперії та Речі Посполитої і Хотинська війна (1620-1621).

Між походами на Османську імперію і участю в Хотинській війні козаки ще встигли у1618 р. під проводом гетьмана Петра Конашевича-Сагайдачного сходити на Москву і повернути Речі Посполитій Чернігівщину і Сіверщину.

Хотинська війна завершилася у 1621 р. Хотинською битвою, у якій перемогла Річ Посполита завдяки козакам.

Петро Конашевич-Сагайдачний (1582-1622) - український полководець та політичний діяч, гетьман реєстрового козацтва, кошовий отаман Запорізької Січі. Організатор успішних походів запорозьких козаків проти Кримського ханства, Османської імперії та Московського царства. Меценат православних братств та опікун братських шкіл.

На території України поширюється фільваркове господарство, що вже досягає святая святих — околиць запорозької вольниці. Стрімко зростають земельні володіння польських шляхетських родів — Потоцьких, Замойських, Калиновських, Конецпольських. Зростають за рахунок селян, що втрачають як землю, так і особисту свободу.

Петро Конашевич-Сагайдачний

Фільварок - панський сільськогосподарський хутір, багатогалузеве господарство, орієнтоване на виробництво збіжжя на продаж. У фільварках працювали кріпаки, зобов'язані відробляти панщину - обов'язок працювати певний час на землі поміщика зі своїм інвентарем.

У мирні часи корона не потребувала реєстрового козацтва, тому реєстр зменшили з 40 тис. до 3 тис. Козаки писали петиції королю. Він їх відхиляв. Це призвело до масового покозачення на Київщині і козацьких повстання.

1625 р. - королівські війська прийшли наводити порядки на Київщині. На допомогу поспішили запорожці під проводом Марка Жмайла.

1625 р. - Куруківська угода, козацька старшина, що хотіла примирення з королем, скинула Жмайла. З умовами угоди: реєстр збільшили до 6 тис., підняли платню, козаки відмовлялися від іноземних походів, гетьмана затверджував король, було утворено 6 козацьких полків, на території яких козаки погодилися виконувати функцію поліції.

Наслідок - розкол між запорожцями і реєстровцями.

Через кілька років хиткого перемир'я у 1630 р. козаки під проводом Тараса Федоровича (Трясила) знову пішли на Правобережжя. Призвело до збільшення реєстру до 6 тис. і дозволу самостійно обирати гетьмана. За його результатами мови Курукіської угоди доповнили збільшенням реєстру до 8 тис. і дозволом самостійно обирати гетьмана. Трясило не погоджувався з умовами, а тому відступив з повсталими на Запоріжжя, а потім на Дон.

Запорізька Січ уже сиділа в печінках влади Речі Посполитої. Вогнище повстань вирішили спочатку ізолювати, а потім погасити в зародку.

Для цього запланували побудувати фортецю Кодак перед першим порогом Дніпра. Інженером запросили француза Гійома Левасера де Боплана. Уже через кілька тижнів козаки на чолі з гетьманом Іваном Сулимою віроломно захопили і зруйнували фортецю Кодак.

Фортецю відбудували, однак відновити довіру між козаками і владою не вдалося. Нове повстання у 1637-38 рр. охопило обидва боки Дніпра. Його очолили Павло Бут (Павлюк), Дмитро Гуня та Яків Острянин.

Повстання придушили, а влада Речі Посполитої мусила остаточно вирішити козацьке питання. У 1638 році сейм ухвалив документ під назвою «Ординація Війська Запорозького». За його умовами:

Скасували права і привілеї реєстровців «на вічні часи»;
реєстр зменшувався до 6 тисяч;
до нього могли увійти лише ті, хто не брав участь у повстаннях (тобто ніхто);
замість гетьмана призначали польського комісара;
скасували виборність старшини і козацьке судочинство;
ніхто з козаків не міг потрапити на Запоріжжя;
фортецю Кодак мали відбудувати і залишити там залогу з 2 полків

«Ординація» мала зробити з реєстровців підпорядкований владі загін для захисту південних кордонів. Це справді подіяло: протягом 1638-1648 років встановився період так званого «Золотого спокою».

Церковне життя

Православна церква, яку взяли під опіку козаки, зазнавала утисків: у них намагалися відняти церкви, землі, майно. Деколи до зміни віросповідання вимушували насиллям. Однак, православна церква намагалася опиратися і створювала братства. В Київське братство з 20 тис. Козацького війська вступив Петро Конашевич-Сагайдачний.

У 1599 році в місті Вільно православна та протестантська шляхта уклали договір про спільну боротьбу за свободу богослужіння та недоторканість церковного майна. Разом вони почали бомбити і зривати засідання сеймів. Так добилися низки стратегічних поступок, зокрема, заборони насильницької зміни віросповідання.

Йов Борецький

У 1620 році, коли єрусалимський патріарх Феофан повертався з подорожі до Москви, гетьман і козаки грошима та силою допомогли підкоригувати його маршрут додому. Тепер він пролягав через українські землі. У Києві митрополит Феофан висвятив митрополитом Київським, Галицьким та всія Русі відомого полеміста Йова Борецького. Він пробув митрополитом аж до смерті у 1631 році.

Петро Могила - наступний після Борецького митрополит. Могила працював над зміцненням владної вертикалі всередині церкви. Жоден з єпископів не мав права займати посаду без погодження з митрополитом. Усі минулі призначення рядових священиків переглянули на дотримання церковних канонів. Усім, хто прийшов перевірку через екзамен, надавалися нові дозволи на діяльність з чітким переліком обов'язків.

Митрополит призначав спеціальних наглядачів, що мали слідкувати за діяльністю священиків та ієрархів, а також станом церковного життя. Він відновив діяльність церковних соборів — щорічних єпархіальних зборів. Створив окремий церковний суд та обмежив вплив світських покровителів на церковне життя Також впорядкувував чернече життя та діяльність монастирів.

Петро Могила

Іпатій Потій

1632 р. - заснування Києво-Могилянської академії

Щодо греко-католицької церкви, у 1599 р. митрополитом став Іпатій Потій. Він приєднав до унії кілька шляхетських родів, розширював землі та маєтності церкви, відкрив першу греко-католицьку семінарію в Бресті.

Греко-католики намагалися домогтися зрівняння в правах з католиками з перемінним успіхом.

Після смерті Іпатія Потія у 1613 році предстоятелем Руської унійної церкви став Йосиф Велямин Рутський. За значущістю, його реформаторська діяльність для греко-католицької церкви співмірна з діяльністю Петра Могили для церкви православної.

Він домігся урівняння в статусі греко-католицьких шкіл та єзуїтських колегіумів. А отже, греко-католицькі священики змогли навчатися у західних католицьких навчальних закладах. Було реорганізовано чернецтво та створено орден святого Василія.

Культура

Культура українських земель наприкінці XVI - у першій половині XVII ст. розвивалася під впливом Берестейської унії та зростаючої зацікавленості релігійним життям. Провідним літературним та публіцистичним жанром була полемічна література. Однак з'являлися твори, що під впливом поширених у Європі ідей проповідували гуманістичні ідеали.

У цей час літературною мовою українських та білоруських земель залишається руська. Але під впливом її розмовних варіантів, починають формуватися відмінності. Ми можемо говорити про початок формування давньоукраїнської мови, якою пишуть тогочасні літературні та драматичні твори.

Поширювалося книгодрукування, під його впливом розвинувся жанр книжкової гравюри. У театральному мистецтві з'являються нові жанри — інтермедія та вертеп. Інтермедія — це коротенькі комедійні сценки між основними актами довгих і, зазвичай, нудних драм. Вертеп — мандрівний ляльковий театр. Активно розвивався портретний живопис.

В архітектурі поширився стиль Відродження. Розширювалася мережа колегіумів та шкіл усіх християнських конфесій. Виникали перші шкільні підручники, як, наприклад, згаданий «Буквар» Івана Федорова. В усній народній творчості виник жанр історичних пісень.

Портрет князя Криштофа Збаразького

⇦ Попередня лекція

Наступна лекція ⇨