ІСТОРІЯ УКРАЇНИ В ІСТОРІЯХ: ЛЕКЦІЯ 3

КИЇВСЬКА ДЕРЖАВА.

Історія про те, як князі землю ділили, шлюби укладали та з кочовиками воювали.

80+ хв.

Аудіо

40+ хв.

Відео

100+ хв.

Тексту

Більшість інформації про ранню історію держави східних слов'ян ми знаємо з «Повісті минулих літ». Його створив Нестор Літописець у ХІІ ст.

Слов'яни майже не залишили про себе писемних згадок. З візантійських джерел ми знаємо, що вони жили племенами за принципами «військової демократії». До східнослов'янських племінних союзів у VIII-IX ст., за свідченнями Нестора, належали: поляни, древляни, сіверяни, волиняни, уличі, тиверці, білі хорвати.

Велике розселення слов'ян: волиняни (дуліби), древляни сіверяни поляни уличі, тиверці, білі хорвати, склавини анти

На становлення Київської держави вплинула політична самоорганізація племінних об'єднань та проникнення в Східну Європу вихідців із Скандинавії (варягів). Вони свого часу проклали знаменитий торговельний шлях «із варягів у греки». Це траса між Чорним та Балтійським морями. Вона починалася на Скандинавському півострові і закінчувалася в Константинополі (Візантії).

Першим київським князем вважають Аскольда (860-882)

Назва «Київська Русь» походить від словосполучення «Руська земля».

У 860 р. князь Аскольд здійснив похід на Константинополь та уклав перший відомий договір між Руссю та Візантією.

Окрім Києва, сильний центр влади сформувався також у місті Новгород — найбільшому торговому центрі далеко на півночі землі русів. Певний час там княжив Рюрик, а після його смерті залишився малолітній син Ігор та назва цілої династії — Рюриковичі.

Із грязі в князі: Аскольд, Дір і Олег

Регентом Ігоря став Олег (882-912), якого потім прозвали Віщим. У 882 році він повів вікінгів з Новгорода на південь до Києва. Там обманом вбив Аскольда, об'єднав північні та південні землі Русі та проголосив Київ столицею і «матір'ю міст руських».

У 907 та 911 роках Олег здійснив кілька вдалих походів на Візантію та уклав вигідні торгові договори, що надавали суттєві пільги руським купцям.

Після смерті Олега, князем київським став Ігор (912-944). Він активно продовжував справу централізації держави, приєднав території уличів і древлян. У 941 р. Ігор здійснив невдалий похід на Константинополь. Флот князя було розбито вщент «грецьким вогнем».

У 944 р. відбувся ще один похід на Константинополь. Візантія запропонувала мир та було підписано русько-візантійську угоду, менш вигідну ніж за часів Олега.

Князя Ігоря вбили деревляни під час збору данини.

Походи Ігоря, погости Ольги і війни Святослава

Княгиня Ольга (944-964) — дружина Ігоря та мати Святослава. Вона стала регентом при своєму синові. Перш ніж переходити до реформ, княгиня помстилася древлянам за смерть чоловіка та хитрощами спалила дерев'яне місто.

За час свого правління Ольга здійснила податкову та адміністративну реформи: внормувала розмір данини та запровадила погости (місця, куди підкорені племена мали звозити данину самостійно).

У зовнішній політиці княгиня вирішила діяти дипломатично. Ольга особисто очолила посольство русів до Константинополя, де зуміла повернути вигідні умови торгових договорів. Вона встановила дипломатичний мир з Константинополем та прийняла християнство. А також налагодила дипломатичні стосунки з німецьким імператором та Папою Римським.

Останнім вікінгом на престолі став Святослав (964-972), син Ігоря і Ольги. Святослав виріс переконаним язичником, і єдиною справою, гідною князя, вважав війну.

Він переміг Хозарський каганат, в'ятичів, ясів і касогів. Воював з Візантією за Болгарію та помер від рук кочових племен — печенігів. Святослав розділив Русь між трьома синами: Ярополком, Олегом та Володимиром.

Володимир Великий і хрещення русі без реєстрації і смс

Володимир Великий (980-1015) — новгородський та київський князь .

Релігійна реформа:
988 р. — запровадив християнство на Русі, яке:

1) відкривало для Русі політичну арену Європи;
2 дозволяло встановити союз із Візантією;
3) укріплювало князівську владу.

Першим митрополитом київським став Іларіон (990-1088)

Серед інших досягнень Володимира Великого — карбована монета златник та Десятинна церква.

Адміністративна реформа:
замість племінної знаті він посадив у всі великі міста своїх намісників, а потім і численних синів.

Військова реформа:
роздавав прикордонні землі вірним прихильникам, в обмін на службу й організацію оборони володінь.

Ще за життя Князь розділив Русь між синами. Це спричинило міжусобиці, які тривали з 1015-1019 рр.

Ярослав Мудрий (1019-1054) — князь київський. До 1036 р. Ярослав правив разом з братом Мстиславом, а потім почав активно реформувати Русь.

Ярослав Мудрий приєднав Поросся і раніше втрачені землі, що належали Польщі. У 1036 році остаточно розгромив печенігів. Межі самого Києва за Ярослава почали суттєво розростатися. Не дивно, що період до смерті князя у 1054 році вважають добою розквіту Русі.

Землі Київської держави за часів Ярослава

Князь запровадив «Руську правду» — перший збірник законів. Збудував Софійський собор і Золоті ворота. Ймовірно, при Софійському соборі діяла бібліотека та школа, де навчали дітей знаті. Було засновано Києво-Печерський монастир.

Ярослава називали «тестем Європи», адже він застосовував шлюбну дипломатію — одружував дочок і синів з європейськими правителями.

Тріумвірат Рюриковичів і правління Мономаха

Після смерті Ярослава до влади прийшли його сини. Ізяслав, Святослав і Всеволод (їх називають Ярославичами) правили спільно з 1054 по 1113. Однак, постійні конфлікти та міжусобиці зумовили громадянську війну.

Володимир Мономах — князь переяславський, а згодом і київський.

Через навали нових ворогів зі степу — половців, а також постійні міжусобиці між князями в 1097 р. Володимир Мономах скликав Любецький з'їзд князів (снем).

Вони домовилися:
- припинити міжусобиці і об'єднатися для боротьби проти половців
- про новий принцип спадкування престолу — вотчинний.

Держава перетворилася на конфедерацію частково незалежних держав.

Володимир Мономах княжив з 12 років. І воював з половцями, з якими мав більше 80 битв. У 1113 році кияни самі запросили його на престол. Він відновив централізовану монархію на Русі та проводив активну зовнішню політику. Це на деякий час зупинило розпад Київської держави, однак ненадовго.

Після смерті Володимира на українських землях сформувалося п'ять основних князівств: Київське, Чернігівське, Переяславське, Волинське і Галицьке.

П'ять основних князівств, що сформувалися після смерті Володимира Мономаха: Київське, Чернігівське, Переяславське, Волинське і Галицьке

Ярослав Осмомисл (1153-1187) — князь галицький . Створив могутню державу. З усіма дружив. Ходив проти половців. Розбудовував міста.

І ще трішки важливих фактів та дат із культури Київської Русі:

Аліпій (1050 -1114) — перше відоме з літопису ім'я староруського художника іконопису, один з авторів Києво-Печерського патерика.

1056 - 1057 р. — створення Остромирового Євангелія
1113 р. — укладення Повісті минулих літ, авторства літописця Нестора.
1187 р. — перша згадка назви «Україна» у письмових джерелах, створення «Слова о полку Ігоревім».

Феодалiзм – суспiльно-економiчний лад, за якого феодал мав у власностi засоби виробництва, зокрема, землю. Король або верховний князь був головним феодалом (сюзереном), який роздавав землю у користування вiйськовiй знатi (васалам), котра зобов'язувалася пiдтримувати верховного феодала силою своїх невеличких збройних формувань.

Закупи — категорія феодальнозалежних селян на Русі; люди, що брали у феодала позику (купу) і за це мусили відробляти у нього феодальні повинності.

Ізгої — у стародавній Русі люди, що вийшли із свого звичайного суспільного становища через різні обставини й перебували під опікою церкви.

Смерд — вільний селянин та член громади на Русі. Смерди могли мати свою землю і майно.

⇦ Попередня лекція

Наступна лекція ⇨