Історія 2

СТАРОДАВНЯ ІСТОРІЯ УКРАЇНИ

АУДІОЛЕКЦІЯ
Стародавня історія України
Палеоліт — давня кам'яна доба (1,5 млн років тому – 10 тис. р. тому)
У межах палеоліту людина виокремилася з тваринного світу, пройшла еволюційний шлях від австралопітека до неоантропа. У ході цієї еволюції виникли найпростіші трудові навички, матеріальним свідоцтвом яких є знаряддя праці з каменю й кістки. Людина навчилася використовувати, а потім і добувати вогонь, виготовляти одяг, влаштовувати штучні житла. Система життєзабезпечення базувалася на привласнювальний формі господарства (мисливство, збиральництво). Сформувалися основи суспільної організації людства, зародилися перші ідеологічні уявлення, виникло первісне мистецтво.

Ранній (нижній) палеоліт (1,5 млн - 300 тис. років тому).

Королево, археологічна пам'ятка – найдавніше на території України і одне з небагатьох найдавніших у Євразії багатошарове палеолітичне поселення. Розташоване на лівому березі р. Тиса (притока Дунаю), поблизу смт Королево.
Середній пареоліт (300 - 150 тис. років тому)

Киїк-Коба – археологічна культура доби палеоліту. Стоянки розташовані в печерах східної частини Кримських гір (Киїк-Коба, Пролом I, Буран-Кая III, Вовчий Грот).


Пізній (верхній) палеоліт (35-10 тис. років тому).

Мізин – одна з найвидатніших пізньопалеолітичних пам'яток Європи. Розташована в с. Мізин Коропського р-ну Чернігівської обл., на правому березі Десни.

Межиріч – стоянка розташована в с. Межиріч Канівського р-ну Черкаської області.

Кирилівська стоянка – двошарова пам'ятка пізнього палеоліту на правому березі Дніпра, у межах міста Київ.


Мезоліт — середня кам'яна доба (XI - VI тис. до н.е.)
Неоліт — новокам'яний вік (VII - IV тис. до н.е.)
Неолітична революція — перехід від привласнюючого господарства (полювання, збиральництво) до відтворюючого (тваринництво, землеробство).
Енеоліт — мідно-кам'яний вік (VI-III тис. до н.е.)
Трипільська культура — археологічна культура доби мідно-кам'яного віку та початку бронзового віку (бл. 5400 — 2750 до н. е.). На території України пам'ятки Трипільської культури відомі в 19-ти областях, усього на 2012 р. їх було приблизно 2300. Територія поширення: від Прикарпаття на заході до долини Дніпра на сході, у межах лісостепової смуги. Найпізніші пам'ятки виходять у степ — до Пн.-Зх. Причорномор'я.
Основою економіки було відтворювальне господарство на основі вирощування злакових і тваринництва. Знаряддя праці виготовляли з кременю, каменю, кістки та рогу, використовували мідь. Трипільці відомі розписною керамікою, дрібними статуетками людей і тварин, керамічними моделями будівель, саней, тронів та сокир і біноклеподібними посудинами. Їхні поселення називають протомістами. Інколи вони будували двоповерхові житла.
Доба домінування кочовиків
Кіммерійці (IX-VII ст. до н.е) - войовничий народ на конях. Прикраси з кісток, зброя: луки, кинжали, мечі, молоти. Кіммерійські поховання зі стелами. Переважно скотарі.
Скіфи (VII- III ст.до н.е) - іраномовні племена, що проживали в степах від України до Монголії, що витіснили кіммерійців.
Бронзовий вік (III тис. - XII ст. до н.е.)
Залізний вік (XII ст. до н.е - IV ст. н.е. )
Скіфія - країна між нижнім Дунаєм та Доном. За Геродотом на території Скіфії проживали різні племена:
  • скіфи-кочівники,
  • скіфи-орачі,
  • скіфи-землероби та інші племена.
Царські скіфи очолювали конфедерацію, а інші племена платили їм данину та отримували за це захист. У скіфів була складна система уявлень про потойбічне життя. Через це - складний поховальний обряд. Звіриний стиль домінував у прикрасах. Ви, мабуть, чули про відому скіфську пектораль з кургану Товста могила.
Сармати витіснили скіфів у III ст. до н.е. - войовничі іраномовні племена, переважно кочові. Вони займалися скотарством та розбійництвом, а також работоргівлею.

В мистецтві сарматів переважав звіриний стиль, часто простіший ніж у скіфів. Але велика кількість каміння в оздобленні. Особливо бірюзи і червоних камінців. Поширені вишукані фібули - застібки для одягу. Витіснили їх аж у ІІІ ст. н.е. готи.
Давньогрецькі міста Північного Причорномор'я
— поліси, засновані греками в період VII–V століть до н. е. на узбережжі Чорного моря в межах сучасної території України.

Тіра (Білгород-Дністровський, Одеська область), Ольвія (Миколаївська область), Пантікапей (Керч, АР Крим), Херсонес (Севастополь) Боспорське царство.


Причина колонізації: примусова еміграція, перенаселеність грецьких полісів.
Антична культура принесла до Північного Причорномор'я античну архітектуру, особливе мистецтво, освіту, розвинені науки, зокрема медицину, виноградарство та виноробство.

Наслідки: демократичний устрій, прогресивні технологій землеробства і ремесел, урбанізація Причорномор'я, монети, поширення античної культури та південний вектор цивілізаційної орієнтації Київської русі (контакти з візантією).
Велике переселення народів
— рух племен і народів Європи у IV-VII ст. н.е. Через вторгнення гунів до Римської імперії. Це вторгнення сколихнуло всю Європу і змусило багато племен шукати для себе нові землі.

Слов'яни були землеробами, що проживали між двома річками — Віслою та Дніпром. У давніх джерелах їх спочатку називають венедами, а потім антами і склавинами.
Слов'яни вичекали момент і в V-VII ст. заселили майже всю Східну Європу й Балкани. Ми називаємо це явище Великим розселенням слов'ян.
Слов'янське населення - основа майбутньої Київської Русі.
ВИЗНАЧЕННЯ
Колонізація — захоплення якої-небудь країни чи області й насильницьке перетворення її на колонію або захоплення вільних земель.

Кочовики — окремі люди, спільноти або цілі племена і народи, що з економічних, традиційно-культурних або інших причин не мають постійного нерухомого житла і переміщуються з одного місця на інше.

Курган — земляний, рідше кам'яни, насип над стародавньою могилою.

Археологічна культура — термін, уживаний для позначення спільності (комплексу) подібних між собою археологічних пам'яток, що відносяться до одного часу й поширені в певній місцевості.

Поліс - громадянська община, особливий тип суспільної організації, характерний для Стародавньої Греції.