ІСТОРІЯ УКРАЇНИ В ІСТОРІЯХ: ЛЕКЦІЯ 25
Західна Україна - землі у складі Польщі, Румунії, Чехословаччини, 1921 -1939 рр.
Історія про пацифікацію, Мюнхенську угоду та українців Польщі, Румунії та Чехословаччини
 
Українські землі у складі Польщі
Після перипетій війн та революцій, західноукраїнські землі опинилися у складі трьох різних держав.

Молода польська держава приєднала до свого складу так звані «східні креси» — території на Сході, що становлять нині частини Литви, Західної Білорусі, Волині та Галичини. Ці два українських регіони були визнані за Польщею у результаті підписання у 1921 році Ризького миру з більшовиками, а також підписання Версальського миру, що визначив світовий порядок після Першої світової війни.







Національні меншини становили майже третину населення міжвоєнної Польщі і були її найбільшою проблемою. Українці були другими за чисельністю після власне поляків — більше 5 мільйонів, що становило 15% населення держави.


Українці Волині та Галичини, згідно з угодами та договорами, мали б отримати культурну автономію. Проте поляки не поспішали виконувати взяті на себе зобов'язання. Українці Галичини чинили спротив встановленню польської влади в регіоні: бойкотували перепис і вибори, а також створили у Львові у 1921 році Таємний український університет. У 1920 році ветеран Української революції та полковник УНР Євген Коновалець створює Українську військову організацію. Члени УВО обрали підпільні та терористичні методи боротьби, зокрема вчинили невдалий замах на Юзефа Пілсудського. Проте, у 1923 році країни Артанти остаточно визнали право Польщі на Східну Галичину, після чого уряд ЗУНР, що все ще боровся в еміграції, саморозпустився.

В культурно-освітньому плані, польська держава у 20-х роках була повною протилежністю УСРР, де в цей час на повних парах неслася українізація. Польща обрала тактику асиміляції етнічних меншин. Полонізація відбувалася у системі освіти, де розпочався перехід на двомовні польсько-українські школи. На управлінські посади приймали переважно поляків.
Євген Коновалець
Євген Коновалець
Польський уряд заохочував міграцію польського населення до «східних кресів». Ветерани війн, офіцери та просто охочі отримували земельні наділи на території Волині та Галичини. Ця політика отримала назву «осадництва». Акцією скористалися до 300 тисяч поляків.

Натомість, українці та євреї західноукраїнських земель змушені були мігрувати. Нафтова промисловість вичерпала себе, але польський уряд не поспішав вкладатися у розвиток промисловості у «кресах», тому за невеликим винятком, регіон ставав майже повністю аграрним. Земельний голод та культурні утиски змушували галичан мігрувати. Ті, хто лишався пробували об'єднуватися у кооперативи, як у старі часи. Це допомагало, але все одно не могло виправити важкого економічного становища.

Попри те, що маршал Пілсудський у середині 20-х, по суті, встановив режим диктатури, Польща зберігала ознаки демократичності. Діяв парламент та виборча система. Провідною українською політичною силою стало Українське національно-демократичне об'єднання на чолі з Дмитром Левицьким, утворене в 1925 році. Представники УНДО намагалися легальним шляхом боротися за права українців.

Важливу роль відіграє греко-католицька церква, що стає виразно національною інституцією. Її очільник митрополит Андрей Шептицький докладає значних зусиль, щоб протистояти полонізації та захищати церкву.

Проте політика польського уряду, вплив глобальних, зовнішніх та внутрішніх чинників все більше радикалізувала західних українців, особливо в Галичині.

У 1930 році польська влада проводить акцію «пацифікації» (тобто «замирення») — серію репресивних заходів проти українських діячів та культурних установ. У 1934 році було створено концтабір «Береза Картузька», де утримували противників режиму, серед яких, звичайно, були й українці. Ці акції, начебто, мали усмирити українців, натомість радикалізувала два підпільних напрями — комуністичний та націоналістичний.
Комуністичне підпілля було представлене Комуністичною партією Західної України (КПЗУ). Партія мала також легальні представництва і через них навіть потрапляла у сейм. Ідеологія КПЗУ була близькою до націонал-комунізму. Тому популярність партії трималася на популярності та підтримці УСРР, а тому і коливалася відповідно до ситуації в радянській державі. В кінці 20-х років радянська Україна перестала бути такою привабливо, а з нею і комуністичний рух в Західній Україні, що перетворився на знаряддя сталінської політики.
Андрій Мельник
Андрій Мельник
Націоналістичне підпілля перейшло на новий рівень у 1929 році, коли Українська військова організація (УВО) перетворилася на Організацію українських націоналістів (ОУН). Першим її очільником був все той же Євген Коновалець, а після його вбивства у 1938 році, його замінив близький соратник Андрій Мельник.

Діячі ОУН перейняли від УВО основну ціль — боротьбу за незалежність України, а також підпільну структуру та методи. Проте опиралися у своїй діяльності на нову ідеологію — інтегральний націоналізм. Український варіант інтегрального націоналізму сформолював Дмитро Донцов.

Ідеологія ОУН базувалася на розчаруванні у нерішучості діячів періоду Української революції, що проґавили свій шанс. Відповідно, наступне покоління борців за незалежність, на їхню думку мало бути більш рішучим і жорстоким, як і їхні вороги. Націю проголосили вищою цінністю, якій мають підпорядковуватися всі інші цінності та інтереси індивідів.
Мета виправдовувала засоби, а основним методом боротьби обрали тероризм. ОУН гучно заявила про себе у 1933 та 1934 роках, коли вчинила два показові вбивства — радянського дипломата у Львові та польського міністра внутрішніх справ Броніслава Перацького. Радянського дипломата вбили як акт символічної відплати за Голодомор, а Перацького — за пацифікацію. Оунівці самостійно здавалися в руки поліції, щоб мати можливість виголосити свої ідеї під час судових засідань, до яких була прикута увага громадськості.

Організатором цих політичних вбивств був Степан Бандера, 25-річний студент, що очолив ОУН на Галичині. Він представляв нове молоде покоління організації. Від того більш радикальне. У 1936 році Бандера потрапив за ґрати після показового судового засідання. Там він встиг виголосити своє бачення боротьби за незалежність: «ОУН цінить вартість життя своїх членів, дуже цінить; але — наша ідея в нашому понятті є така велична, що коли йдеться про її реалізацію, то не одиниці, не сотні, а мільйони жертв треба посвятити, щоб її таки зреалізувати».
Степан Бандера
Степан Бандера
Генрик Юзевський
Генрик Юзевський
Попри свою відомість, ОУН залишалася достатньо малочисельною та регіональною силою. Тим паче, що польська влада посилено боролася з намаганнями організації розростися та поширити свій вплив на інші землі.

Що цікаво, між українськими регіонами у складі польської держави — Волинню та Галичиною — існував внутрішній «сокальський кордон». Вони були частинами різних імперій і мали багато відмінностей, тому польські урядовці сприяли їхньому посиленню. Волинський воєвода Генрик Юзевський, в минулому міністр в уряді Симона Петлюри, проводив так званий «волинський експеримент». Його завданням було зробити волинян лояльними до Польщі. Тому воєвода робив усе, щоб обмежити шкідливий вплив Галичини на Волинь.
Було заборонено поширення на Волинь галицьких культурних інституцій, таких як «Просвіта», та греко-католицької церкви. Натомість, легальні українські політичні сили підтримували, і в освітній політиці запровадили обов'язкове вивчення української мови.

Проте, проникненню націоналістичних та комуністичних ідей ліберальні намагання Юзевського завадити не змогли. Як і радикалізації всього політичного життя у світі. Польща та українські землі у її складі стануть одними з перших учасників найбільшої драми в історії людства.
Українські землі у складі Румунії та Чехословаччини
Румунія змогла сповна скористатися перипетіями війн, що тривали на українських землях. Як союзники Антанти, румуни отримали можливість узаконити з переможцями всі свої територіальні надбання. Під час польсько-української війни 1918-19 років, Румунія відтяпала землі Північної Буковини. У 1920 році країни Антанти підписали з Румунією Бессарабський протокол, за яким визнали приєднання Південної Бессарабії. У цих регіонах проживав приблизно мільйон українців.

Якщо порівнювати усі чотири держави, у складі яких жили українці в міжвоєнний період, українцям Румунії велося найгірше. Румуни провадили щодо національних меншин політику культурної асиміляції: розглядали їх як румунів, які чомусь забули про це. Румунська мова стала єдиною в освіті, управлінні і навіть церкві. До 1928 року на Буковині діяв надзвичайний стан і було обмежено політичну діяльність. Румунський уряд, подібно польському, сприяв переселенню румунів в регіони населені українцями. Навіть українські прізвища міняли на румунський лад.








Зрозуміло, що така політика румунського уряду створила благодатний ґрунт для поширення серед українців націоналістичних та комуністичних ідей.

Південна Бессарабія була більш сприйнятливою до комуністичних ідей. У 1924 році там спалахнуло Татарбунарське повстання, яке жорстко придушили. Натомість Північна Буковина надавала перевагу націоналістичним ідеям. Тут поширила свої перші осередки ОУН. Через переслідування румунської влади вона вимушена була перейти в підпілля.

Відстояти власні інтереси українці намагалися й легальним шляхом, хоча безуспішно. Єдина офіційна Українська національна партія на чолі Володимиром Залозецьким діяла аж до 1938 року. В Румунії встановили режим військової диктатури і діяльність усіх партій просто заборонили.


Група татарбунарських повстанців. Вересень 1924 р.
Група татарбунарських повстанців. Вересень 1924 р.

Українцям Чехословаччини жилося найлегше. Більше півмільйона українців Закарпаття потрапили до складу новоутвореної слов'янської держави у 1919 році. Країни Антанти виходили за логікою «аби не дісталося Угорщині».

Так, чехословацький уряд не надав закарпатцям повну обіцяну автономію, призначав на адміністративні посади чехів та словаків і сприяв їхньому переселенню до краю. Але закарпатці мали більшу свободу в культурно-освітніх питаннях, брали участь у виборах та провадили політичну діяльність у сприятливому кліматі. Закарпаття давало лише 2% промислового виробництва країни і було майже повністю сільським краєм. Тому чехословацький уряд більше вкладав у Закарпаття, ніж отримував дивідендів назад.

Міжвоєнні роки застали національний рух на Закарпатті у невизначеному становищі, подібно до підавстрійської Галичини у середині ХІХ століття. Закарпатці ще не визначилися з тим, ким вони все-таки є. Мадярофіли вважали себе угорцями і прагнули повернутися до Угорщини. Русини — окремою русинською нацією. Русофіли прагнули об'єднання з великим російським народом. Українофіли — відповідно, з українським. Якщо русинський та русофільський рухи були найпопулярнішими та найвпливовішими на початку, то українофільський рух зовсім скоро набрав обертів та рішуче обігнав конкурентів. Цьому сприяли зовнішньополітичні обставини.


Чехословаччина була, напевно, єдиною країною Європи, що не лише декларувала, але й намагалася втілювати в життя демократичні цінності. Можливо тому й стала однією з перших жертв авантюрного диктатора Третього Райху Адольфа Гітлера.

У вересні 1938 року угода між Німеччиною, Британією та Францією, відома як Мюнхенська змова, поклала початок розчленуванню Чехословаччини. Німці приєднують Судетську область, а добрі сусіди — Польща та Угорщина — відхапують і собі частинку чехословацьких земель. Провідні західні країни пішли шляхом умиротворення агресора, думаючи, що Гітлер вгамується захопленням територій населених німцями в Центральній Європі, або ж спрямує свій погляд на схід, до СРСР. Проте, апетит приходить під час прийому їжі. Британський прем'єр-міністр Невілл Чемберлен, коли повернувся додому після Мюнхенської змови, виголосив напевно найбільш помилкове твердження в історії: «Я привіз вам мир!».

Для Закарпаття Мюнхенська угода обернулася наданням автномії у жовтні 1938 року.

Адольф Гітлер
Адольф Гітлер
Августин Волошин
Августин Волошин
Уряд Підкарпатської Русі, що згодом було перейменовано на Карпатську Україну очолив діяч українського руху Августин Волошин. У листопаді відбувся Віденський арбітраж (додатковий дерибан чехословацьких територій), за яким частина Закарпаття з основними містами, Ужгородом та Мукачевом відходили до Угорщини. Уряд урізаної Карпатської України переїжджає до міста Хуст.

Августин Волошин починає провадити активну діяльність. На початку 1939 року створили політичну організацію Українське національне об'єднання, ідеологією якого був український націоналізм. На виборах до сейму Карпатської України УНО здобула тотальну підтримку більш ніж 92% виборців. Українська мова стала офіційною в краї. Формуються збройні сили — «Карпатська Січ», яку поповнюють також численні добровольці з Галичини, члени ОУН.



Військові формування були як ніколи доречними: Польща та Угорщина прагнули приєднати ці території та домогтися зникнення осередку української автономії. Поповзли чутки, що Гітлер може використати Карпатську Україну як плацдарм для наступу на Радянський Союз. Сталін назвав такі заяви провокацією, що хоче посварити його і фюрера.

У будь-якому разі, цього разу Гітлер надав перевагу підтримати свого союзника. У березні 1939 року німецькі війська починають остаточну окупацію Чехословаччини. Союзні Гітлеру угорські війська рушили на Карпатську Україну. Сейм Карпатської України не хотів миритися з таким ходом подій і 15 березня 1939 року проголосив незалежність. Карпатська Україна ставала республікою, яку очолює президент. Ним став Августин Волошин. Символами держави обрали синьо-жовтий прапор та гімн «Ще не вмерла України».
Того ж дня розпочалася окупація Карпатської України Угорщиною. Кілька тисяч бійців «Карпатської Січі» чинили спротив, проте до кінця березня більш чисельні угорські війська встановили контроль над Закарпаттям.

Незалежність Карпатської України стала коротким, але яскравим спалахом напередодні війни, що закине у гущу мороку українські землі та всю Європу ще до кінця 1939 року. Міжвоєнні роки лише підштовхували людство до прірви глобального конфлікту, що не мав аналогів ні за масштабами, ні за жорстокістю. Наближалася Друга світова війна.



Тест
Лекція 25. Західна Україна в
1921-1939 рр.
Розпочати
Саморозпуск уряду ЗУНР в 1923 р. став наслідком визнання країнами Антанти входження до складу Польщі
Далі
Перевірити
Показати результат
Політику якої країни щодо українських земель описано в уривку з історичного джерела:

«Уряд запланував високі темпи "осадження" колоністів на Східних кресах: у 1921 році – 8 тис. осіб, у 1922 році – 20 тис. осіб...»?
Далі
Перевірити
Показати результат
Громадська та суспільно-політична діяльність Августина Волошина тісно пов'язана з долею західноукраїнських земель у складі
Далі
Перевірити
Показати результат
Український таємний університет у 1920-ті рр. діяв на території
Далі
Перевірити
Показати результат
На фото зображено
Далі
Перевірити
Показати результат
Укажіть назви мирних договорів, у яких, серед іншого, визначалася державна належність західноукраїнських земель у 1920-х роках.

  1. Версальський
  2. Сен-Жерменський
  3. Нейїський
  4. Тріанонський
  5. Севрський
  6. Ризький

Далі
Перевірити
Показати результат
Масові репресії щодо українського населення Галичини, здійснені польським урядом восени 1930 р., отримали офіційну назву
Далі
Перевірити
Показати результат
У якому році було проголошено незалежність Карпатської України?
Далі
Перевірити
Показати результат
Засновником Української військової організації (УВО) став
Далі
Перевірити
Показати результат
Наймасовішою українською політичною партією в Західній Україні стало
Далі
Перевірити
Показати результат
Ти здатен на більше! Ми віримо в тебе!
Пройти ще раз
Нормально, але ми віримо, що ти можеш краще!
Пройти ще раз
Добре, проте досконалості немає меж!
Пройти ще раз
Чудово, ти єдиноріг-розумака!
Пройти ще раз