ІСТОРІЯ УКРАЇНИ В ІСТОРІЯХ: ЛЕКЦІЯ 6

Українські землі у складі Речі Посполитої (друга половина XVI ст.)

Історія про утворення Речі Постополитої, заснування Січі, Реформацію та Контрреформацію.
Content Oriented Web
Make great presentations, longreads, and landing pages, as well as photo stories, blogs, lookbooks, and all other kinds of content oriented projects.
1556-1561 рр. — створення Пересопницького Євангелія

Наявність спільних ворогів постійно підштовхувала Велике князівство Литовське та Королівство Польське до об'єднання. Коли Іван Грозний розпочав Лівонську війну і московські полки знову увійшли на територію Литви, шальки терезів переважили на користь подальшого об'єднання Великого князівства Литовського з польською короною.


1569 р. — Люблінська унія. Утворення Речі Посполитої.

У новій державі польську, литовську та руську шляхту було урівняно в правах. Вони брали участь у спільному сеймі та сенаті, а також обирали короля. Окрім цього, ввели єдину грошову одиницю і скасували кордони та мита. Втім, обидва підписанти унії залишали за собою певну автономію в питаннях суду, війська та бюджету. Руська знать не опиралася унії, а, навпаки, підтримала її — в обмін на гарантії збереження своїх прав та православної віри.


Пересопницьке Євангеліе, 1556-1561 рр.
Пересопницьке Євангеліе

Українські території увійшли до складу Речі Посполитої як Волинське, Київське та Брацлавське воєводства (адміністративно-територіальні одиниці).

На початку XVІ ст. Європу наповнили дорогоцінні метали з щойно відкритих Америк. Це спричинило попит на купівлю зерна. Польські шляхтичі та магнати, могутні власники великої кількості землі, вирішили задовольнити цей попит: почали будувати фільварки — комплексні господарства, продукція яких орієнтована на продаж. Щоб витиснути максимум з фільварків, на них змусили працювати селян. Тобто їх поступово закріпачували. Незадоволені селяни тікали на територію Дикого поля.
Волинські князі Острозькі та Вишневецькі вирішили приборкати ці території. Вони почали поступово розширювати свої володіння у степу. Будували міста-форпости на межі зі степом, поступово відбираючи землю у кочовиків. Вони намагалися привабити туди посленців і надавали їм податкові пільги та звільняли від повинностей. Така стратегія працювала, і магнати швидко багатішали і могутнішали.

Василь Костянтин Острозький (1527-1608) — князь, магнат, меценат, покровитель православної церкви. У різні часи займав впливові посади, а також був реальним претендентом на королівський престол. Водночас, він залишився пристрасним захисником і покровителем православної церкви. Саме людині його масштабу вдавалося приборкати степове пограниччя, встановити там свої знамена і навести лад.

Василь Костянтин Острозький, 1527-1608 рр.
Василь Костянтин Острозький
Козаки
Як ми пам'ятаємо з попередньої лекції, спершу козаки були різношерстною юрбою, що шукала щастя в причорноморських степах. Там, у важкодоступних землях за порогами Дніпра, ніхто не міг накинути їм своєї волі.
Волелюбні ватаги приваблювали все більше людей. Разом з їх кількістю, зростала частота й нахабність грабіжницьких рейдів у землі кримського хана. На це він не раз скаржився литовському князю.



Лишати землі Запоріжжя неконтрольованими ставало нерозумно.

1556 р. — заснування князем Дмитром Вишневецьким на острові Мала Хортиця першої відомої Січі.
Дмитро Вишневецький, 1517-1564 рр.
Дмитро Вишневецький
Дмитро Вишневецький (1517-1564) — князь, староста міст-фортець Черкас та Канева, перший український гетьман. Парадоксально, але він, волинський князь і вірний підданий Великого князівства Литовського, у народній творчості залишився під іменем Байди.

Перша дерев'яна Хортинська Січ простояла лише кілька років — її зруйнували татари. Однак вона започаткувала цілий ряд запорізьких січей.

Запорозька січ — це фортеця, степова столиця, довкола якої збиралися поселенці, що ставали козаками. Її першочергова мета — оборона від татар. Однак далі Січ стала столицею Запоріжжя — військово-політичного утворення з республікансько-демократичним устроєм. Найімовірніше, цей устрій був започаткований завдяки волелюбно-анархічному характеру запорізького краю і давнім традиціям військової демократії.
Курінь — це адміністративна одиниця Січі. Він буквально означав спільне житло, у якому жили козаки. Усі питання вирішували на радах — загальних зборах через затяжні обговорення. Голосування відбувалося або через схвальні вигуки, або через підкидання шапок. Обов'язковою була повна згода всіх козаків, тому меншість мала підкоритися волі більшості.



Старшина — це козацька еліта.

Клейноди — символи влади у козаків: булава, бунчук, хоругва, печатка та литаври.

Затія Вишневецького показала, що встановити контроль над козацтвом силою не вийде. Тому Василь-Костянтин Острозький вирішив діяти дзвінкою монетою. Він першим почав наймати козаків у якості військових найманців та прикордонників.

У 1572 році король Сигізмунд ІІ Август прийняв на державну службу 300 козаків. Пізніше, у 1578 році спеціальною постановою короля Стефана Баторія, загін реформували і набрали на службу уже 500 козаків. Їх вносили до спеціального реєстру — так виник поділ на реєстрове та запорозьке козацтво.

Реєстровцям надавали ряд привілеїв. Зокрема, право володіти землею, самоуправління, власний гетьман, база в місті Трахтемирів та ще й платня. Запорозькі козаки тепер перебували на напівлегальному становищі.
Василь-Костянтин та його син, білоцерківський староста Януш, продовжували розширювати свої володіння на півдні Київщини. Вони розорювали або силоміць відбирали землі дрібніших шляхтичів. Однією з жертв магнатів став Криштоф Косинський. Довгий час він був слугою Острозьких, а потім — гетьманом реєстровців. Обурений діями колишніх господарів, Криштоф організував повстання, що тривало з 1591 по 1593 рік. Повстання придушили.

Приватними арміями Острозького під час придушення повстання Косинського керував Северин Наливайко. Втім, він пішов зі служби, і йому судилося очолити наступне повстання козаків, що переросло у конфлікт державного масштабу. Наливайко зібрав у свої загони приблизно десять тисяч козаків. У 1594-96 рр. вони пройшлися рейдами по Брацлавщині, Волині, Білорусі, знищуючи володіння місцевих шляхтичів. Селяни-кріпаки, що працювали на фільварках, радо вітали розправу над своїми панами і приєднувалися до козаків.

Це повстання волинським князям не вдалося придушити власними силами. Посполитій короні довелося втрутитися.

Церква
Європу в цей час сколихнули хвилі Реформації та Контрреформації, які зачепили й територію України. Тут з'явилися «солдати Ісуса Христа» — орден єзуїтів, який заснував Ігнацій Лойола. Вони відзначилися заснуванням навчальних закладів — колегіумів. Окрім цього, реформація торкнулася і православних ієрархів.

Їхній стиль життя мало відрізнявся від католицьких, а рівень освіти часто був дуже низьким.



Тому більш освічені верстви почали тягнутися до протестантських шкіл та єзуїтських колегіумів.

Виправити ситуацію намагався головний покровитель православної церкви на українських землях — князь Василь-Костянтин Острозький. Він фінансово підтримував книгодрукування.


Іван Федорович — друкар, що видав "Буквар" і "Апостола" у 1574 році.
У 1576 році князь заснував слов'яно-греко-латинську школу в своєму родову гнізді місті Острог (у майбутньому – Острозька академія). Її першим ректором став Герасим Стротрицький.

У Львові купці та ремісники міста заснували власне православне братство. А у 1586 р. і першу братську школи.

Православні ієрархи опинилися в скрутному становищі. Князь Острозький вважав себе справжнім господарем православної церкви, і тому диктував власні умови. Католицька церква займала привілейоване становище в державі, і частина православних ієрархів хотіла отримати такі ж привілеї.

Фактично, визрівала православна Реформація, а тому мала бути якась відповідь. Вона не забарилась.

Частина православних священиків, яких очолював Іпатій Потій та Кирило Терлецький, розпочинає таємні переговори з Римом. Результатом стало скликання собору (з'їзду православних ієрархів).

1596 р. — Берестейська церковна унія, утворення греко-католицької церкви.

Берестейська унія розколола Київську митрополію: на ту, що залишилася вірною Константинополю, і ту, що присягнула Риму. Релігійні питання спричинили бум полемічної літератури. Особливо успішними полемістами того часу були Герасим та Мелетій Смотрицькі, Іван Вишенський, Петро Скарга та згаданий нами Іпатій Потій.


Король визнав греко-католиків єдиними християнами східного обряду. Православні стали поза законом. Це спричинило повстання православних князів, які вели за собою козаків.
Тест
Лекція 6: Українські землі у складі Речі Посполитої (друга половина XVI ст.)
Розпочати
Яка подія відбулася в 1556 р.?
Далі
Перевірити
Показати результат
Масове поширення єзуїтських колегіумів на українських землях відбувалося після укладення
Далі
Перевірити
Показати результат
Однією з причин появи полемічної літератури на українських землях наприкінці XVI – першій половині XVII ст. було
Далі
Перевірити
Показати результат
Затвердження в 70-х рр. ХVІ ст. урядом Речі Посполитої створення реєстрового війська стало політичним і правовим актом
Далі
Перевірити
Показати результат
Що передбачала Люблінська унія (1569 р.)?
Далі
Перевірити
Показати результат
Ти здатен на більше! Ми віримо в тебе!
Пройти ще раз
Нормально, але ми віримо, що ти можеш краще!
Пройти ще раз
Добре, проте досконалості немає меж!
Пройти ще раз
Чудово, ти єдиноріг-розумака!
Пройти ще раз